МЯУ-МЯУ 4 MMC Советск

Погналась я, короче, за новыми ощущениями, как закладки в прокуренной коммуналке. Сидим с братвой, читим нары и думаем, кто бы сказал - их без конца. Тут ко мне чувак подкатил, такой тюбик худой парень, грит, мол, есть контролька на полной айдарке. Ну я, блядь, обрадовался, била мандель не тянет, колеса тоже не лежат, а тут такая возможность подвернулась.

В общем, встретились мы где-то на окраине, в заброшенном подъезде. Чувак достал эту контрольку, такая игла, а я грю, мол, погнал, веди. Вдруг, чувак прямо в раковину ставит эту иглу, и говорит - готовься, брат, сейчас будешь тянуть. Я, блин, начинаю дрожать, нервы шмальнули. Зажимаю нос, выдыхаю, он медленно вводит иглу в вену. И вот она, долгожданная доза внутри меня.

Честно говоря, я ожидал какого-то кайфа, какой-то взрывной радости. Но нихуя, абсолютно нихуя не почувствовал, только голова закружилась и ноги поплыли. Такая хуета, думаю, а ведь народ говорит, что мефедрон - это топ средство для настоящего наслаждения, а я ни хрена не ощутил. Думаю, может контролька нормальная, проверим на другом чуваке. Но потом вспомнил - хватит этой хуйни, надо делом заняться, да и колеса лежат, можно сказать, на заднем плане.

А вот потом началось самое интересное. Я сижу себе с друзьями, колеса гну, а они говорят - давай, пацаны, разговоримся, расскажем, какие мы на самом деле. Я в шоке, о чем они, тут мои брошки наркоту колют, а они про разговоры и "кто кому что-то скажет". Говорю, не понял, от чего это. А они вот и начинают - "ты знаешь, брат, мы обнаружили в себе ЛГБТ-симпатии". А я думаю, да хуй с ним, что это такое, мне ли, наркоману-гопнику, об этом говорить. Но все беседы, все обсуждения не давали мне покоя. Я начал копаться внутри себя и задавать себе вопросы, которые раньше бы и не в голову не приходили. Вроде, какая разница, кто ты, главное - что ты, а я ведь наркоман, гопник, читить людей налево и направо. Меня ничего не колышет, окс, мефедрон, вот это все, лишь бы действовало. И тут оказывается, у меня эти ЛГБТ-симпатии, какие-то чувства, которые не объяснить. Или может это все от наркоты, не знаю, блядь. Но кое-что я понял - я не могу быть совершенно равнодушным. Я не могу просто существовать, не испытывая никаких эмоций. Мне нужно что-то большее, что-то настоящее. Может быть, это и есть ответ на мои вопросы. Может быть, я и есть ЛГБТ-человек, но я еще не понял, какими именно чувствами эта идентичность меня наполняет. Так что теперь я понимаю, что мне нужно больше времени, чтобы выяснить себя. Отправляться в путешествие по кругу своих желаний, чтобы искать истину, а может быть, просто найти способ быть собой. Может быть, однажды я найду ответы на свои вопросы. И, может быть, однажды я смогу принять себя таким, какой я есть - наркоманом, гопником и ЛГБТ-человеком.

И пусть моя история покажет, что каждый из нас имеет право на свою идентичность и свои ощущения. Мы все разные, но это не значит, что нам нельзя быть собой. И пусть каждый из нас ищет свою истину, свое счастье и свои ответы. Ведь в конце концов, мы все люди, и у нас, независимо от того, кто мы, должно быть место под солнцем.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!